Голос історії. 29 серпня. Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич (ВІДЕО)

Євген Петрушевич

29 серпня 1940 року - помер Євген Петрушевич, український громадсько-політичний діяч, правник, доктор цивільного і церковного права, Президент і Уповноважений Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки.

Євген Омелянович Петрушевич народився 3 червня 1863 року в місті Буськ (нині Львівської області). Батько, парох і декан греко­католицької церкви, був знавцем історії та літератури, людиною широкого духовного світогляду, глибокої національної свідомості, що справило значний вплив на виховання та світогляд майбутнього державного діяча.

Диктатор Євген Петрушевич: програма Ірини Фаріон "Велич особистости" (ВІДЕО)

Євген після отримання ступеня доктора права працював адвокатом у містечках Галичини. Як правозахисник і громадський діяч здобув повагу місцевого населення. Під час своєї парламентської діяльності був членом австро­угорського парламенту та галицького сейму у Львові, де пліч­о­пліч із Костем Левицьким, найвизначнішим політичним діячем Галичини кінця ХІХ століття, обстоював національні інте­реси українців. «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у найважливіші хвилини наших визвольних змагань. Поміж послами належав до діячів гос­т­­рі­шого тону», – писав Левицький у спогадах 1937 року.

Усвідомлюючи, що австрійська імперія стоїть на межі краху, галицький політичний провід 18 жовтня 1918­го створює у Львові Українську Національну Раду – Конституційні Збори українського народу (пізніше – законодавчий орган ЗУНР) на чолі із Є. Пет­рушевичем. Позаяк мирним шляхом взяти владу на Галичині не вдалося, провід УНРади організував масштабне повстання на теренах Галичини та Буковини «Листопадовий чин», наслідком якого стало утворення 1 листопада 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки.

На першій сесії УНРади 3 січня 1919 року в Станіславі (нині Івано-­Франківськ) ухвалено закон про злуку з УНР. Після урочистого проголошення та схвалення Акта злуки в Києві 22 січня Євген Петрушевич увійшов до складу Директорії.

Під загрозою державної кризи УНРада 9 червня 1919 року надала Петрушевичу диктаторські права, які означали сумісництво обов’язків президента УНРади й голови уряду. Але керівництво УНР розцінило такий крок як недемократичний, вбачаючи в ньому сепаратистські тенденції, і диктатора усунули з Директорії, через що стосунки Є. Петрушевича з С. Петлюрою загострилися.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Наступ польських військ, рішення Найвищої ради Антанти про приєднання Східної Галичини до Польщі засвідчили поразку національно­визвольної боротьби в Західній Україні. Наприкінці листопада 1919­-го Є. Петрушевич і уряд змушені були переїхати до Відня, де продовжували активну міжнародну діяльність із захисту державних інтересів ЗУНР.

Помер Є. Петрушевич 29 серпня 1940 року в Берліні. 2002-­го його прах перепоховали у Львові (меморіал вояків Української Галицької Армії).

Цікаво, що на всіх пам’ятниках і меморіальних дошках Є. Петрушевича називають президентом ЗУНР, хоча він ним ніколи не був. Його посада називалася «Президент УНРади», тобто юридично він виконував здебільшого представницькі функції спікера парламенту, а державою керував Виділ УНРади – 10 вибраних парламентаріїв у тому числі й Петрушевич, котрий його очолював. Проте 9 червня 1919 року, зважаючи на критичну ситуацію в державі, Виділ УНРади наділив Пет­рушевича виключною владою. Його посада почала називатися «Диктатор ЗУНР», ким він юридично залишався аж до останніх днів Республіки.

Мало кому відомо, що Диктатор ЗУНР поряд із іншими лідерами національно­визвольних змагань увіч­нений на церковних фресках. У місті Жовква (Львівська область) у церкві Серця Христового на стінописі «Акт Злуки» авторства Юліана Бацманюка біля ніг Богородиці зображені крає­види Києва та Львова, а під ними – діячі УНР і ЗУНР: Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Дмитро Вітовський, Євген Петрушевич, Костянтин Левицький та ін. У центрі – Андрей Шептицький, що молиться за волю та єдність України.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru