Голос історії / 14 грудня: народились Данило Апостол та Михайло Старицький, Павло Скоропадський зрікся влади // ВІДЕО

Данило Апостол


14 грудня 1654 року - народився Данило Апостол, гетьман Лівобережної України у 1727-1734 рр. (останній загальнообраний), миргородський полковник у 1683-1687 і 1693-1727 рр.

Данило Апостол народився в сім'ї миргородського полковника Павла Апостола. Данило Апостол був прихильником політики гетьмана Iвана Мазепи та одним з активних учасників розроблення положень українсько-шведського союзу. 25 жовтня 1708 р. разом з українськими полками він приєднався до шведської армії. Проте в листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра І. Під час розшуків спільників і однодумців Павла Полуботка, у 1724 р. Данило Апостол був заарештований.

У 1727 році, після ліквідації Малоросійської колегії, були призначені вибори гетьмана, на яких гетьманом було обрано Данила Апостола. Зразу після виборів гетьман подав петицію про повернення Україні старих прав згідно з угодою 1654 р. Натомість він одержав «Решительные пункты» - царський указ, за яким в Україні запроваджувався м'якший варіант підлеглості, ніж той, що нав'язав Петро І через Малоросійську колегію.

Данило Апостол активно впроваджував судову реформу. Він видав спеціальну інструкцію про реорганізацію полкових, сотенних і сільських судів, охороняв права селян, захищав від наступу козацької старшини права міст. За його гетьманства було укладено зводи українського права.


Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)


Велику увагу приділив реорганізації фінансової системи України, вперше було встановлено точний бюджет державних видатків, які складали 144 тисячі карбованців.

Данило Апостол опікувався українським купецтвом, захищаючи його інтереси перед російською владою. Так, на початку 1728 р. Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив перед російським урядом питання про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива тощо.


Михайло Старицький


14 грудня 1840 року — народився Михайло Старицький, український письменник, поет, визначний театральний і культурний діяч.

Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня (14 грудня за новим стилем) 1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 року померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

У 1851-1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих. У 1858 році Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а у 1860-му переводиться на фізико-математичний факультет Київського університету.

1861 року повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною. 1862 року одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною. 1864 року повертається до Київського університету, але навчається вже на юридичному факультеті. 1865 року закінчує навчання у Київському університеті.

1871 року оселився у Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком – вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів».

Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).

Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.

У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи. У 1883 та 1884 роках видавав український альманах “Рада” (вийшло два випуски). У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів. В 1895 році залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.

Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.


Павло Скоропадський


14 грудня 1918 року — гетьман Павло Скоропадський зрікся влади на користь Директорії УНР.

Павло Скоропадський, військовий і державний діяч, генерал-лейтенант армії Російської імперії, гетьман України (1918 p.). Походив зі старовинного українського аристократичного роду (нащадок гетьмана Iвана Скоропадського). Закінчив Пажеський корпус у Петербурзі. 3 1905 р. - на військовій службі, учасник російсько-японської війни. У 1914-1917 pp. Павло Скоропадський - командир гвардійських кавалерійських частин, з 1917 р.- командувач 34-м армійським корпусом (після українізації - 1-й Український корпус).

У 1917 р. Павло Скоропадський був обраний отаманом Вільного козацтва. У березні 1918 р.- один з організаторів Української народної громади, яка обстоювала ідею сильної влади. У квітні-грудні 1918 р. Павло Скоропадський - гетьман Української Держави. Сприяв розвитку економіки, науки, культури, освіти в Україні. Після поразки країн Четверного союзу він був змушений звернутися за підтримкою до країн Антанти. Під їхнім тиском 14 листопада 1918 р. гетьман проголосив федерацію Української Держави з майбутньою не більшовицькою Росією для створення єдиного фронту боротьби з радянською владою. Це стало формальним приводом до повстання проти гетьмана.

14 грудня 1918 р. гетьман підписав зречення від влади і виїхав до Швейцарії, а згодом до Німеччини. Під час Другої світової війни Павло Скоропадський сприяв звільненню українських військово-полонених з німецьких концтаборів.



twitter.com facebook.com