Чому Україна не потрапила у перелік інтересів США та й загалом перестала навіть бути темою для обговорення? Давайте поміркуємо

Трамп

У щорічному зверненні до Конгресу "Про становище в країні" Президент США Дональд Трамп торкнувся багатьох важливих тем. Зокрема, припиненням дії Договору про РСМД, підписаного ще Рейганом і Горбачовим, він чітко окреслив своє нинішнє ставлення до Росії.

Говорив Трамп і про стіну на південному кордоні США й "національну кризу" через мігрантів, і про переозброєння армії, і про «економічне диво». Згадав про Іран, Венесуелу, Північну Корею, Близький Схід, стосунки з Китаєм, а також про вивід військ із Сирії й переговори по Афганістану, 50-річчя висадки на Місяць та 75 -річчя Нормандської операції. Навіть про заборону абортів на пізніх стадіях не забув.

Лише про нашу країну, товариство, американський керманич не обмовився жодним словом. Взагалі. Виникає логічне запитання: чому Україна не потрапила у перелік інтересів США та й загалом перестала навіть бути темою для обговорення? Давайте поміркуємо.

Що зробили США для України? Вашингтон сприяв і сприяє розвитку демократії в Україні, підтримав Революцію Гідності, після московської агресії постачав нам броньовані «Хаммери», безпілотники, прилади нічного бачення, системи зв’язку, військові катери, комплекси "Джавелін", надав допомогу у створенні автоматизованої системи управління військами тощо. Білий дім чітко витримав і санкційну лінію – і щодо жорсткої прив’язки санкцій до агресивних дій Московії, і щодо постійного розширення санкційного списку. Тобто все, чи майже все, що американці обіцяли Україні, вони виконали і продовжують виконувати.

А тепер давайте подивимось, що ж зробила українська влада для США. Може, вона зуміла переконати адміністрацію, що наша країна – це не суцільний безлад (mess), а вигідне місце для американських інвестицій - політичних, безпекових , фінансових? Ні. І приватизація Одеського припортового заводу стала тестовою для США. Бо американці, які не один рік цікавилися цим об’єктом, втратили до нього інтерес, коли запідозрили політичні ігри навколо його продажу і дізнались про так званий борг ОПЗ перед Фірташем у $250 млн. Не допомогла навіть екс-міністр торгівлі США Пенні Прітцкер, яка, кажуть, особисто обдзвонювала керівників американських компаній і запрошувала їх в Україну.

Може нинішня влада провела низку успішних реформ, ефективну люстрацію і, зокрема, дала рішучий бій корупції? Ні. Судова реформа провалена, Генпрокуратура не реформована (попри те, що Луценку ще влітку 2016 року США надали ледь не повний карт-бланш на реформування його відомства), жодного топ-корупціонера не ув’язнено, а гучні затримання представників корумпованої еліти виявились звичайним фарсом. Більше того – суди сьогодні фактично легітимізують вкрадені державні кошти членами банди Януковича, які чудово і комфортно себе почувають при постмайданній владі.

Може влада позбулася олігархів-монополістів, які зробили з неї сировинний придаток й перетворили на сіру корумповану зону в центрі Європи? Почала активно створювати середній клас, інноваційні та інформаційні технології? Знову ні. Наш земляк Максим Поляков побудував свій завод і створює нові моделі ракет для запуску супутників у Техасі, а не, скажімо, у Дніпрі. Та й загалом вже мільйони українців виїхали за кордон, втікаючи від злиденного життя в рідній країні.

Щоправда, мусимо визнати, що влада України протягом останніх п’яти років щось таки та й робила. Наприклад, активно нарощувала торгівлю з агрессором: лише у минулому році імпорт з Московії зріс на 500-600%. В українській столиці процвітає бізнес Ротенберга – правої руки Путіна, який (увага!) перебуває не лише під санкціями України, а й США. 11 з 24 наших обленерго належать московському бізнесмену Бабакову. І цей перелік можна продовжувати нескінченно довго. Нагадаю принагідно, що свого часу американці та британці лише за замах на вбивство Скрипалів за лічені дні поставили на коліна всю алюмінієву галузь Московії.

От вам і відповідь, товариство, на наше питання: американці просто не хочуть мати справ із цією брехливою, аморальною, наскрізь корумпованою владою і вже сахаються від неї, як чорт від ладана. І власне у цьому для України, як держави, криється й велика небезпека: через цих бариг вона може втратити надійного й потужного світового партнера.

Тому, поки ще не пізно, робімо на майбутніх виборах правильні висновки.

twitter.com facebook.com